Німфоманією раніше називали надмірний сексуальний потяг у жінок; цей термін застарів і має стигматизувальне забарвлення. Сучасні фахівці не вживають його як самостійний нейтральний діагноз. Вони можуть говорити про гіперсексуальність як симптом або оцінювати ознаки компульсивної сексуальної поведінки.
Високе лібідо саме по собі не свідчить про розлад. Підставою для клінічної оцінки стають повторна втрата контролю, невдалі спроби скоротити поведінку та відчутна шкода для стосунків, роботи, здоров’я чи фінансів. Сором, спричинений лише особистими або релігійними переконаннями, також не підтверджує медичної проблеми.
Раптове посилення потягу іноді збігається зі змінами настрою, прийманням ліків, уживанням речовин або іншим станом здоров’я. Фахівець розглядає обставини та перевіряє інші можливі причини. Ярлик за кількістю партнерів, частотою мастурбації чи сексуальними вподобаннями спотворює ситуацію і підтримує подвійні стандарти щодо жінок.
Якщо сексуальні імпульси важко контролювати й вони завдають шкоди, можна звернутися до сексолога, психотерапевта або психіатра. До консультації доцільно уникати ситуацій із високим ризиком, користуватися бар’єрним захистом і проходити обстеження на інфекції. Кожен контакт потребує чіткої згоди всіх учасників.