Презервативом називають тонкий бар’єрний засіб для сексу, найчастіше чохол, який надягають на ерегований пеніс. Він утримує сперму та зменшує контакт зі слизовими й виділеннями. Існують також внутрішні презервативи для введення в піхву або анус. Такі вироби знижують імовірність вагітності та передавання більшості інфекцій, що передаються статевим шляхом, зокрема ВІЛ, проте не дають повного захисту.
Зовнішні презервативи виготовляють із латексу, поліізопрену та поліуретану. Матеріал має значення за наявності алергії та під час вибору лубриканту. Презервативи краще захищають від інфекцій, які передаються через біологічні рідини, наприклад гонореї та хламідіозу. Захист від герпесу, ВПЛ і сифілісу може бути нижчим, якщо уражена шкіра лишається поза закритою ділянкою.
Перед використанням перевіряють термін придатності й цілісність упаковки. Презерватив надягають до генітального контакту, стискають резервуар на кінчику та розгортають до основи. Для кожного нового акту, а також під час зміни партнера чи іграшки беруть новий виріб. Два презервативи водночас створюють зайве тертя й підвищують ризик розриву. Після еякуляції край притримують під час виведення пеніса.
З латексом сумісні лубриканти на водній і силіконовій основі. Олії, вазелін та жирні креми пошкоджують латекс; для інших матеріалів звіряються з інструкцією. Відповідний розмір і додатковий лубрикант зменшують ризик зісковзування та розриву. Якщо презерватив порвався, партнери можуть обговорити екстрену контрацепцію й тестування на ІПСШ із лікарем або фармацевтом.