Пігмаліонізм означає стійкий сексуальний інтерес до статуй, манекенів, ляльок або зображень людської постаті. У сексології його часто пов’язують з агальматофілією, хоча автори по-різному окреслюють межі цих рідкісних і неусталених термінів. Інтерес може проявлятися у фантазіях, збудженні від вигляду об’єкта чи бажанні залучити його образ до сексуального сценарію.
Назва походить від давньогрецького міфу про скульптора Пігмаліона, який закохався у створену ним Галатею. Міф пояснює назву, але не встановлює причин конкретного потягу. Стать, орієнтація та вподобання людини можуть впливати на вибір образів, однак термін не визначає жодної з цих характеристик.
Такий інтерес сам по собі не є діагнозом. Фахівець зважає на те, чи спричиняє він сильний дискомфорт, заважає стосункам і щоденному життю або підштовхує до порушення чужих прав. Руйнування творів мистецтва не належить до визначення пігмаліонізму та становить заподіяння шкоди.
Фантазії можна безпечно втілювати з власними предметами та за згодою всіх партнерів. Музейні експонати й чуже майно не можна використовувати для сексуальних дій, а публічна поведінка чи пошкодження об’єкта можуть мати правові наслідки. Якщо інтерес виснажує, стає нав’язливим або спонукає до небезпечних учинків, сексолог чи психотерапевт допоможе обговорити його без осуду.