Шибарі, також відоме як кінбаку, означає японську практику зв’язування тіла мотузкою з естетичною, емоційною або еротичною метою. У сексуальному контексті шибарі відносять до бондажу та БДСМ, хоча частина людей практикує його як тілесне мистецтво без сексу.
Корені шибарі пов’язують із японськими техніками утримання та зв’язування, але сучасна форма розвивалася через театр, фотографію, перформанс і еротичну культуру. У центрі стоїть узгоджена взаємодія: одна людина зв’язує, інша приймає обмеження рухів і зберігає право зупинити процес.
Мотузка створює тиск, форму й відчуття контролю. Комусь подобається візуальна композиція вузлів, комусь важливіші довіра, спокій або контрольована вразливість. Вузли не мають спричиняти небезпечний біль. Оніміння, холод у кінцівках, поколювання, слабкість або зміна кольору шкіри означають, що мотузку треба негайно послабити чи зняти.
Шибарі потребує навчання в досвідчених людей, особливо коли йдеться про підвіси або навантаження на суглоби. Не можна класти мотузку на шию, тиснути на судини й нерви або залишати зв’язану людину без нагляду. Поруч мають бути ножиці для швидкого розрізання мотузки. Згода, стоп-слово, тверезість і постійний контакт між партнерами тут є основою безпеки.