Сексуальна об’єктивація, це сприйняття людини насамперед як тіла або об’єкта сексуального бажання, а не як особистості з власними почуттями, рішеннями й межами. Вона проявляється в коментарях, поглядах, медіаобразах, рекламі, робочому середовищі та приватних стосунках.
Об’єктивація стосується людей будь-якої статі й орієнтації, але частіше зачіпає тих, кого суспільство звикло оцінювати через привабливість і доступність. Відвертий одяг, флірт або сексуальний образ не дають права ігнорувати людину як суб’єкта. Самовираження й згода на увагу мають різні межі, і ці межі визначає сама людина.
Проблема з’являється там, де інтерес до зовнішності витісняє повагу до волі, слів і безпеки. Об’єктивація може знижувати самооцінку, посилювати тривогу, підтримувати домагання та нормалізувати уявлення, що чуже тіло існує для оцінювання. В інтимній сфері вона руйнує діалог, бо партнера або партнерку починають сприймати як набір функцій.
Здорова сексуальна комунікація залишає місце для бажання, компліментів і еротики, але спирається на чітку згоду та уважність до реакції іншої людини. Якщо коментар, дотик або пропозиція створюють тиск, приниження чи страх, слід зупинитися й визнати межу, навіть коли намір здавався невинним.