Целібат означає добровільну відмову від шлюбу, сексуальних стосунків або обох сфер водночас. Людина може обрати його з релігійних, духовних, етичних, особистих чи медичних причин. У вузькому значенні целібат пов’язаний із безшлюбністю, а сексуальне утримання може існувати й без обітниці.
Релігійні традиції встановлюють різні правила. У латинському обряді Католицької церкви священники зазвичай беруть на себе обов’язок безшлюбності. У православ’ї та східних католицьких церквах одружені чоловіки можуть отримати священний сан за певних умов, а єпископами стають монахи або безшлюбні клірики. В юдаїзмі шлюб і родина мають високу цінність, тому целібат не вважають загальним ідеалом. В індуїстських практиках брахмачар’я може означати утримання, самодисципліну й зосередження на духовній меті.
Поза релігією людина може обрати целібат після розриву, через втому від побачень, заради навчання, терапії, відновлення після травми або тому, що зараз не хоче сексу. Такий вибір не визначає сексуальну орієнтацію і не доводить відсутність бажання.
Целібат лишається здоровим рішенням, коли людина обирає його сама й може змінити думку. Тиск родини, громади чи партнера перетворює утримання на контроль. Якщо відмова від сексу пов’язана з болем, страхом, нав’язливою провиною або наслідками насильства, краще звернутися до лікаря, психотерапевта чи кризової служби.